Мефедрон mephedrone Белоусово

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Дороу, братишки!

Вот решил поделиться с вами историей, как я закладки купил и со своими приятелями на футбол с фанатами сходил. Ну и конечно, не обошлось без некоторых интересных моментов.

Всё началось с того, что я решил отправиться в город, чтобы найти гаш. Надоело уже болтануться по району, и хотелось чего-то особого. А в городе всегда можно отыскать что-нибудь новое и интересное.

Так что я звоню своему старому другу Жеке, ведь он всегда знает, где что находится. Он говорит мне, что знает чувака, который продаёт закладки, и что мы можем его найти вечером в парке. Я без раздумий сразу согласился на это приключение.

Вечером мы со Жекой отправились в парк, и там уже дожидаются нас пара ребят. Они выдали нам наши закладки и, разобравшись с оплатой, мы решили пойти на футбол. Ведь ничто так не сближает, как спортивное событие и общая страсть к команде.

Но прежде, чем мы побежали на стадион, решили поболтать подальше от народу. Возможно, кто-то из нас уже начал клиниться, ибо галлюцинации всегда преследуют, когда в организме находится такой токсик, как закладки.

Так что мы нашли небольшой скверик, где смогли спокойно насладиться своими находками. Все мы стали болтатьсya и рассматривать окружающий нас мир в новых красках. Это было шикарно, но нагрянувшие вдруг бомжи немного испортили наше настроение.

Два грязных ханки начали нас гонять, требуя нашего гашиша. Мы пытались объяснить, что у нас закладки, но они от этого только ещё разозлились. Нам пришлось развернуться и уходить от них, чтобы не оказаться в полной измене.

Таким образом, завалившись на стоянку автобусов, мы решили избавиться от этих ханок. Один из нас достал нож, а другой замочился бутылкой о голову одного из бомжей. Это было неожиданно, но они знали, с кем связались.

Теперь, убрав улики и успокоившись, мы отправились на футбол. Всё же настроение оказалось испорчено, ибо такие события никак не могут прошли незамеченными.

Прибыв на стадион под акомпанемент криков и песен фанатов, мы забыли о произошедшем и погрузились в атмосферу игры. Команда, за которую мы болели, показывала невероятную игру, и мы были полностью подлинно растроганы.

Из-за эмоций и находок в крови, футбол стал ещё более ярким и захватывающим. Мы скандировали хором песни нашей команды, орали и прыгали. Такое ощущение, что мы настоящая семья фанатов, которые всегда рядом в трудные моменты и поднявают друг другу настроение.

Но, к сожалению, весь кайф и эйфория закончилась, когда наша команда проиграла. Расстроенные и немного подавленные, мы покинули стадион, чтобы не видеть, как победители празднуют свою победу. Нам было обидно, но это была всего лишь игра.

Так что мы, снова помахиваясь закладками, решили отправиться домой и продолжить наше болтанье там. Ведь с нами всегда весело и интересно.

В итоге, я бы не назвал этот день самым удачным, но он точно запомнится на всю жизнь. Эти странные приключения и наши находки закладок создали неповторимую атмосферу, которую мы разделили вместе. Мы стали ближе друг к другу, и это главное.

Так что, дорогие братья и сёстры, будьте всегда осторожны и не связывайтесь с токсиками. Пусть ваша жизнь будет полна увлекательных и незабываемых моментов, но не забывайте, что главное - это то, кто находится рядом с вами.

Окончание